07.12.2022
Урок №29
Тема: Хвороби органів дихання, їх симптоми.
До захворювань органів дихання відносяться бронхіт, бронхіальна астма, трахеїт, кашель курця, ГРВІ, пневмонія, емфізема, ларинготрахеїт та ін. Це поширена група патологій, на яку страждають люди будь-якого віку і практично цілорічно.
У осінньо-зимовий період ці захворювання викликаються різними інфекціями, а весняно-літній, найчастіше алергенами.
Причини захворювань органів дихання
- Інфекційні – викликаються вірусами, бактеріями, грибами та можуть призвести до бронхіту, пневмонії, ангіни, ГРВІ тощо.
- Алергічні – за наявності зовнішніх алергенів. Найчастіше це пилок рослин, алергени тварин, побутові алергени. Вони можуть призвести до аутоімунних захворювань органів дихання, коли дія імунної системи спрямована на тканини власного організму, що викликає такі захворювання, як бронхіальна астма та ін.
- Провокують забруднення повітря, побутові забруднення, робота у шкідливих умовах праці, куріння (активне та пасивне), несприятливі кліматичні умови.
- Зловживання алкоголем, переохолодження, наявність захворювань інших органів та систем (цукровий діабет, захворювання серця), наявність вогнищ хронічної інфекції та багато інших.
Симптоми захворювань органів дихання
- Найпоширенішим симптомом є задишка, яка буває різною: при фізичному навантаженні, на фоні хвороб, із утрудненим вдихом чи видихом, змішана.
- Кашель: сухий, вологий, постійний чи періодичний.
- Кровохаркання – рідкісний симптом, але характерний лише захворюванням органів дихання. Найчастіше зустрічається при туберкульозі, раку або абсцесі легень.
- Больові відчуття. Біль у різних частинах тіла: грудях, горлі, по ходу розташування трахеї.
З симптомів діагностують різні захворювання дихальної системи.
Діагностика захворювань органів дихання
Включає огляд пацієнта. З його допомогою виявляють можливу патологію форми грудної клітки, визначають тип дихання, його ритм, глибину та частоту. Лікар проводить аускультацію, перкусію та пальпацію грудної клітки.
Також існують інструментальні та лабораторні методи діагностики:
- Рентгенологічні методи дослідження (рентгеноскопія, рентгенографія, томографія, бронхографія, флюорографія) є найважливішими у діагностиці захворювань органів дихання.
- Методи функціональної діагностики: спірографія, спірометрія.
- Лабораторні методи дослідження: мікроскопічне дослідження мокротиння, загальний та біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі.
Лікування захворювань органів дихання
Лікування захворювань органів дихання призначається індивідуально, з урахуванням виявленого діагнозу, тривалості захворювання, стану імунної системи та наявності супутніх захворювань. При одних захворюваннях лікування триває кілька тижнів, за інших лікування приймається тривало і спрямоване на зменшення вираженості клінічних симптомів та частоту виникнення загострень. По-третє, лікування полягає у профілактиці та зміцненні імунітету.
Найпоширеніший метод лікування захворювання органів дихання – медикаментозний. Призначають антимікробні, антитоксичні протизапальні засоби, препарати відхаркувальної дії, бронхолітичні, болезаспокійливі, антигістамінні засоби.
У випадках, коли медикаментозні методи лікування виявляються неефективними і патологія дає серйозні ускладнення, вдаються до оперативного втручання.
Фізіотерапевтичні методи лікування
Фізіотерапевтичні методи лікування при захворюваннях органів дихання займають важливе місце, призначаються залежно від стадії захворювання та вираженості основних клінічних синдромів.
Спрямовані на:
- купірування та прискорення вирішення запального процесу;
- відновлення прохідності бронхів;
- усунення бронхоспазму;
- поліпшення роботи епітелію слизової оболонки верхніх дихальних шляхів;
- відновлення та покращення можливостей бронхолегеневої системи;
- підвищення стійкості до фізичних навантажень;
- попередження загострень та досягнення тривалої ремісії;
- запобігання прогресу захворювання та розвитку незворотних змін у легенях.
Протипоказання до фізіотерапевтичного лікування:
- гострі гнійні запальні захворювання легень;
- абсцес легень;
- тромбоемболія легеневої артерії;
- спонтанний пневмоторакс;
- тяжка форма бронхіальної астми;
- легенево-серцева недостатність ІІ-ІІІ ступеня;
- загальні протипоказання до призначення фізичних методів лікування.
Застосовують: УФО на область грудної клітки, УВЧ та ДМВ-терапію, магнітотерапію, лікарський електрофорез.
Муколітичні методи – використання інгаляцій з муколітичними препаратами.
Бронхолітичні методи – для збільшення бронхіальної прохідності використовуються небулайзерні інгаляції з бронхолітиками.
ЛФК, дихальні вправи, масаж.
Усі види рефлексотерапії: акупунктура, су-джок, електропунктура (вплив на БАТ імпульсними струмами малої сили та низької частоти), електромагнітна акупунктура (КВЧ), аплікаційна терапія Ляпко.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА
Бронхіальна астма – це захворювання бронхів, яке має запальне імуно-алергічне походження. Внаслідок хронічних запальних процесів в органах дихання, при контакті з алергенами виникає їх гіперактивність, яка призводить до обструкції бронхів (обмеження швидкості потоку повітря) та виникнення задухи. Приступи задухи спостерігаються з різною періодичністю, проте навіть на стадії ремісії запальний процес в дихальних шляхах зберігається.
Симптоми
Для успішного лікування бронхіальної астми важливо діагностувати її на ранніх стадіях. До перших симптомів астми відносяться:
- Задишка або задуха, які виникають як в стані спокою, так і при фізичному навантаженні чи під час вдихання забрудненого повітря, диму, пилку чи зміні температури повітря
- Кашель. Типовим проявом астми є сухий кашель, який виникає одночасно із задишкою. Лише в кінці нападу можливе відходження невеликої кількості прозорого слизу
- Часте поверхневе дихання з продовженим видихом
- Хрипи під час дихання
- Характерне положення хворого під час приступу (ортопное). Хворий сидить зі спущеними ногами, міцно схопившись за ліжко чи стілець
Бронхіальна астма будь-якого ступеня тяжкості не викликає загальних порушень в організмі. Проте з часом вони проявляються наступними симптомами:
- Загальна слабкість – під час приступів хворий не може виконувати ніяких активних дій, а в періоди між приступами фізична витривалість не порушена (характерно для легкої форми перебігу)
- Акроціаноз та дифузна синюшність шкіри
- Тахікардія
- Дистрофічні зміни нігтів
- Ознаки емфіземи легень
- Ознаки легеневого серця
- Головний біль та запаморочення
- Схильність до алергічних реакцій та хвороб
Діагностика
Діагностувати бронхіальну астму може пульмонолог, спираючись на скарги хворого та наявність характерних симптомів. Для визначення ступеня тяжкості та етіології захворювання використовуються наступні методи:
- Спірометрія – дає можливість оцінити ступінь обструкції легень
- Пікфлуометрія або заміри пікової активності видиху
- Проведення тестів з алергенами
- Оцінка газового вмісту крові
- ЕКГ
- Бронхоскопія
- Рентгенографія легень
- Загальний та біохімічний аналіз крові
- Загальний аналіз мокроти
- Дослідження імунного статусу
Лікування
Оскільки бронхіальна астма – це хронічне захворювання, то в першу чергу потрібно запобігти контакту хворого з можливими алергенами та елімінаційні дієти.
Для усунення приступів задухи використовуються бета-адреноміметики у вигляді аерозолю. Також з цією ж метою можуть використовуватися препарати групи м-холітиків. У таблетованій формі хворому можуть бути призначені кетотифен, кромоглікат натрію та антагоністи іонів кальцію.
При лікуванні тяжких форм хвороби застосовується гормональна терапія.
Особливість лікування бронхіальної астми в тому, що хворий повинен приймати мінімальну ефективну дозу ліків і прагнути до зменшення дозування в майбутньому.
ГОСТРИЙ БРОНХІТ - КОД МКБ J20
Зараження верхніх дихальних шляхів часто призводить до запальних процесів у трахеї та бронхіальному дереві. Найчастіше запалення бронхів викликають віруси, такі як:
- віруси A та B грипу;
- парагрип - різновид ГРВІ;
- риновіруси;
- коронавіруси.
Гострий бронхіт – це більш ніж у 95% випадків вірусне захворювання, яке є частиною інфекції носоглотки та ротової порожнини. За статистикою гострий трахеобронхіт входить до десятки частих приводів звернення за допомогою до лікаря. Запорукою успішного лікування цієї хвороби є своєчасне звернення до профільного фахівця клініки.
Гострий бронхіт – симптоми
Зазвичай це захворювання починається з ознак вказуючих на ГРЗ. Вірусний чи бактеріальний перебіг хвороби визначається на основі лабораторних досліджень.
У хворого спостерігаються такі симптоми, що вказують на ознаки гострого бронхіту:
- головний біль;
- нежить;
- підвищення температури тіла (гарячка);
- загальна слабкість;
- ломить все тіло;
- запалення слизової оболонки глотки (фарингіт);
- сухий непродуктивний кашель (без відходження мокротиння) з болем та першінням у горлі.
Спроба глибоко вдихнути викликає біль у грудях та пароксизм кашлю. Також при диханні хворий відчуває стиснення у грудній клітці та відчуття задишки.
Через певний час сухий кашель змінюється на вологий продуктивний з відходженням мокроти, яка може містити гнійні вкраплення та прожилки крові. Слід зазначити, що гострий бронхіт може протікати практично безсимптомно і проявлятися тільки у вигляді кашлю або виявленням розсіяних сухих хрипів.
Лікування гострого бронхіту
За винятком хворих на гострий обструктивний бронхіт та гострий бронхіоліт, пацієнти не потребують госпіталізації. Використання медикаментів при цьому захворюванні, як правило, застосовується у поєднанні з немедикаментозними методами. При діагнозі гострий бронхіт лікування призначається лікарем на основі огляду та лабораторних аналізів.
Часто лікування гострого бронхіту у дорослих обмежується лише симптоматичним лікуванням із застосуванням немедикаментозних засобів. До них відносяться фактори, що подразнюють дихальні шляхи, а також такі процедури:
- домашній режим;
- досить зволожене повітря у приміщенні;
- дотатьне лужне пиття;
- лужні інгаляції (мають відхаркувальну та протизапальну дію).
Застосовуються теплові процедури (тільки якщо немає підвищеної температури):
- ванни для ніг;
- банки;
- гірчичники.
Застосування медикаментозного методу лікування гострого трахеобронхіту включає:
- проведення противірусної терапії;
- призначення імуномодуляторів;
- антигістамінні препарати;
- муколітичні засоби при вологому кашлі (розрідження мокротиння);
- препарати від кашлю при сухому кашлі
Гострий бронхіт у дітей
За перших симптомів хвороби необхідно звернутися до лікаря! Ознаками патології є:
- сухий кашель (особливо під час розмови або коли дитина сміється);
- кашель з відходженням мокротиння (через кілька днів після сухого);
- нежить, кон'юнктивіт (ознаки вірусної інфекції).
Необхідно також мати на увазі, що при ГРВІ у більшості дітей, на відміну від дорослих, загальна активність знижується тільки при температурі більше 38°C. І у будь-якому разі ступінь інтоксикації при гострому бронхіті не залежить від значень температури тіла.
За високої температури необхідний постільний режим до її нормалізації. Лікування гострого бронхіту у дітей, для яких не показана госпіталізація, проходить у домашньому режимі.
Терапія із застосуванням антибіотиків виправдана лише у разі виникнення високого ризику розвитку тяжких ускладнень. У будь-якому випадку необхідно пам'ятати що препарати, як і методи лікування, визначає тільки ваш лікар.
ПНЕВМОНІЯ
Позагоспітальна пневмонія
Позагоспітальна пневмонія, тобто та, розвиток якої не пов’язаний із перебуванням у медичних закладах може бути викликана різними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами або грибами). Цей вид пневмонії займає 8 місце серед основних причин смерті, і 1 місце серед інфекційних причин смерті.
Пневмонія у пацієнтів з імунодефіцитом
Особливістю пневмонії у пацієнтів з імунодефіцитом є те, що часто вони обумовлені атиповими мікроорганізмами, тобто мікроорганізмами, які у здорових людей не викликають захворювання. Іншою особливістю є те, що ці мікроорганізми, а також часто застосування пацієнтами з імунодефіцитами антибактеріальних засобів (антибіотиків) є причиною того, що збудники пневмонії у пацієнтів із зниженим імунітетом стають резистентними (не чутливими) до багатьох антибіотиків.
За високої ймовірності грізних ускладнень під час перебігу пневмонії у хворих з імунодефіцитами, особливо важливо, щоб клініка була оснащена не тільки найсучаснішим обладнанням для штучної вентиляції легень, але й мало досвід повного заміщення їх функції.
БРОНХІТ
Бронхіт – це захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки бронхіального дерева. Розрізняють дві форми бронхіту: гострий та хронічний. Найчастішою причиною розвитку гострого бронхіту (або загострення хронічного) є віруси. Найчастіше бактеріальна інфекція є ускладненням вірусного бронхіту, хоча первинно бактеріальні гострі бронхіти також спостерігаються.
Симптоми
Гострий бронхіт характеризується нетривалими симптомами - від кількох днів до 3-4 тижнів.
Симптоми гострого бронхіту:
Гострий сухий кашель в перші дні хвороби. В наступні дні кашель стає вологим, з виділенням мокроти біло-зеленого кольору. Незначне підвищення температури тіла. Висока температура може свідчити про наявність бактеріальної інфекції. Головний біль та загальна слабкість.
Симптоми хронічного бронхіту:
Основним симптомом хронічного бронхіту є тривалий хронічний кашель (більше 3-х місяців в рік на протязі 2-х і більше років). Кашель посилюється вранці, а також спостерігається значне виділення мокроти, яке може бути симптомом бронхоектазу. Посилення кашлю спостерігається, як правило, у вологу та холодну погоду.
При хронічному бронхіті рідко спостерігається підвищення температури.
Діагностика
Для діагностики бронхіту використовують наступні методи обстеження:
- Загальний аналіз крові та сечі
- Імунологічний та біохімічний аналіз крові
- Рентгенографія легень
- Спірометрія, пікфлуометрія
- Бронхоскопія, бронхографія
- ЕКГ
- Мікробіологічний аналіз мокроти
Лікування
При гострому бронхіті хворому призначається суворий постільний режим, прийом великої кількості рідини. Фахівці призначають антибіотики лише після підтвердження бактеріальної причини (або приєднання бактеріальної інфекції до вірусної) гострого бронхіту за результатами лабораторних аналізів. Деяким пацієнтам, нетривалими курсами призначають відхаркувальні препарати (муколітики). При значному підвищенні температури признаються жарознижувальні препарати.
Лікування хронічного бронхіту тривале і пов’язане на усунення причини захворювання. У періоди загострення хворим можуть призначатись антибіотики, відхаркувальні препарати, промиванням бронхів, дихальну терапію та фізіотерапевтичне лікування (інгаляції, електрофорез тощо).
ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – це прогресуюче захворювання, при якому порушується бронхіальна прохідність на рівні дистальних бронхів та структурними змінами в легеневій тканині та судинах. Все це призводить до порушення руху повітря в дихальних шляхах.
Симптоми
ХОЗЛ характеризується наступними симптомами:
- Частий кашель
- Задишка
- Відчуття нестачі повітря
- Ускладнення щоденної фізичної активності
Подібні симптоми спостерігаються при ряді інших захворювань, особливо з віком. Саме тому діагностувати хронічне обструктивне захворювання легень дуже складно.
Діагностика
Для діагностики ХОЗЛ використовуються наступні методи обстеження:
- Загальний аналіз крові
- Спірографія з провокативними пробами
- Рентгенографія легень
- В окремих випадках призначається комп’ютерна томографія
- ЕКГ
Лікування
Головна мета лікування ХОЗЛ – попередити подальший розвиток хвороби, її ускладнень, зниження вираженості симптомів. Для цього хворому можуть призначаються наступні препарати: бронхолітики, глюкокортикострероїди, муколітики та антиоксиданти.
САРКОЇДОЗ ЛЕГЕНЬ
Саркоїдоз легень відноситься до групи системних гранулематозних захворювань доброякісного характеру. Захворювання має певну схожість з туберкульозом за рахунок утворення саркоїдних гранулем, скупчення яких негативно впливає на роботу легень.
Симптоми
В переважній більшості випадків захворювання протікає практично безсимптомно, і виявити його можна лише при рентгенологічному обстеженні. На пізніх стадіях з’являються наступні симптоми:
- Задишка та швидка втомлюваність
- Сухий кашель та болі в грудній клітці
- Кровохаркання
- Фіброз легень та погіршення функціонування органів дихання
- Крім того, саркоїдоз може проявлятися змінами на шкірі, в лімфатичних вузлах та суглобах
Діагностика
Для діагностики саркоїдозу використовують наступні методи обстеження:
- Загальний аналіз крові
- Рентгенографія
- Комп’ютерна томографія
- Магнітно-резонансна томографія легень
- Бронхоскопія
Лікування
При діагностуванні саркоїдозу за хворим встановлюється спостереження на період не менше, ніж півроку. За цей час ставиться більш точний діагноз та визначається необхідність призначення лікування. Показаннями для медичного втручання є прогресування саркоїдозу, ураження внутрішньо грудних лімфатичних вузлів та дисемінація легеневої тканини.
При лікуванні даного захворювання призначаються протизапальні та стероїдні препарати, імунодепресанти та антиоксиданти. Терапія та диспансерне лікування проходить під наглядом фтизіатра. При сприятливому перебігу захворювання термін диспансерного обліку становить близько 2-х років, а в тяжких випадках – до 5-ти років (після цього пацієнта знімають з обліку).
Домашнє завдання: скласти конспект уроку.
Немає коментарів:
Дописати коментар