14.02.2023
Урок №32
Тема: Застосування холоду та тепла при наданні допомоги.
До шкірних лікувальних процедур належить застосування холоду та тепла.
Механізм дії. Місцеві холодові процедури справляють дію, протилежну дії тепла; звужують поверхневі та глибокі артеріальні і венозні судини не лише шкіри, але й підлеглих тканин. У дану зону зменшується прилив крові (зменшення кровонаповнення відповідної ділянки), сповільнюється кровообіг, знижується чутливість нервових рецепторів. Завдяки цьому холод діє протизапально і зменшує больові відчуття (спричинює анестезію поверхневих рецепторів, що веде до рефлекторного зменшення порогу збудливості глибоко розташованих нервових рецепторів). Внаслідок звуження кровоносних судин холод сприяє зупинці кровотечі. Таким чином, відбувається обмеження запального процесу, зупинка кровотеч, поверхнева та глибока анестезія, зменшення всмоктування токсичних речовин із запального вогнища, зменшення набряків.
Прикладання тепла спричиняє розширення судин у шкірі та підлеглих тканинах, посилює прилив крові, внаслідок чого активізується життєдіяльність клітин. Тепло сприяє розсмоктуванню запальних процесів, заспокоює больові відчуття і послаблює свербіння шкіри. До холодових процедур належать прикладання міхура з льодом, холодний компрес, примочки. Тепловими процедурами є зігрівальний та гарячий компреси, грілка, припарки, парафін, ванни.
Показання до застосування холодових процедур: інсульт, менінгіт, енцефаліт, набряк мозку, марення, гіпертермія, перитоніт, різні кровотечі, свіжі травми, сильний головний біль.
Протипоказання: виснаження хворого, облітеруючий ендартеріїт, хвороба Рейно, параліч, гостра затримка сечі, трофічні ураження шкіри. Обережно слід застосовувати холодові процедури непритомним хворим.
Міхур з льодом. Міхурі для льоду виготовляють з гуми або водонепроникної тканини з щільним корком. Він має плоску, круглу форму з отвором у центрі, що загвинчується корком з нарізкою. Перед застосуванням міхура лід дрібно розколюють для зручнішого його розміщення у міхурі та щоб міхур був легшим і краще моделювався за формою тіла. Міхур заповнюється льодом на дві третини чи до половини. Міхур ще можна заповнювати окрім маленьких шматочків льоду снігом.
Потім незаповнену частину міхура стискають, щоб витиснути повітря, і старанно загвинчують корок. Щоб уникнути переохолодження тіла, міхур з льодом загортають у рушник і прикладають до тіла. В міру танення льоду в міхурі воду можна зливати, а кусочки льоду докладати. При відсутності льоду чи снігу міхур наповнюють холодною водою (деякі витоки пишуть про категоричну заборону що до наповнення міхура водою і наступним її замороженням разом з міхуром).
Не рекомендується наливати воду в міхур, а потім заморожувати його, тому що внаслідок цього утворюється велика холодова поверхня, що може призвести до сильного охолодження або навіть обмороження місця прикладання міхура. Такий міхур стає надто важкий і сильно давить на прилеглі органи, погано набуває форми ураженого місця.
Показання до використання міхура з льодом: гострі запальні процеси в черевній порожнині (гострий апендицит, гострий холецистит), кровотечі, травми (у перші години, у деяких випадках до доби), висока температура тіла (другий період гарячки).
Протипоказання: хронічні запальні процеси, затримка сечі.
Застосування міхура з льодом. Оснащення:
1) гумовий міхур з льодом;
2) шматочки льоду;
3) рушник або пелюшка;
4) вода з оцтом (1 столова ложка столового оцту на 1 склянку холодної води).
Використання міхура з льодом
1. У міхур накладіть до половини об'єму невеликі шматочки льоду або снігу. Якщо немає льоду або снігу, заповніть холодною водою.
2. Витисніть з нього повітря надавивши на дно, щоб в отворі з'явився лід. Отвір герметично й старанно загвинтіть корком.
3. Насухо витріть полотниною, загорніть у рушник або пелюшку та прикладіть до потрібної ділянки.
4. Дітям, виснаженим хворим та до голови міхур з льодом слід підвішувати на відстані 3-5 см від поверхні тіла та голови.
5. У міру танення льоду в міхурі воду можна зливати, а шматочки льоду докладати. Запам'ятайте! Міхур з льодом можна використовувати тривалий час (протягом доби), але через кожні 20-30 хв його потрібно знімати на 10-15 (20-30) хв.
Компреси. Компрес - це лікувальна багатошарова пов'язка. Компреси бувають сухі й вологі. Вологі компреси можуть бути холодними, зігрівальними та гарячими.
Холодний компрес спричиняє місцеве охолодження тканин, звуження кровоносних судин, зменшує кровопостачання і біль. Холодні компреси рекомендуються на місця забиття, травм у перші години, укусів комах, на перенісся при носовій кровотечі тощо. Для цього марлю або шматок чистого полотна складають у кілька разів, змочують холодною водою, відтискають і накладають на хвору ділянку. Оскільки накладений компрес швидко нагрівається, його треба міняти через кілька хвилин. Частіше користуються двома компресами: один накладають хворому, а другий охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід. Після накладання компресу на шкіру зверху можна покласти міхур з льодом або снігом. Тривалість процедури 50-60 хв.
Примочки - різновид холодного компресу.
Використання примочок
1. Марлю або шматок полотнини складіть у кілька шарів, змочіть холодною (льодяною) водою (лікувальним розчином - настій ромашки, вода з оцтом (1 столова ложка на склянку холодної води та ін.)), відіжміть і покладіть на хвору ділянку.
2. Оскільки ця примочка швидко нагрівається, необхідно її змінювати через декілька хвилин. Доцільніше використовувати дві примочки: одну накладають хворому, другу охолоджують у воді. Для підтримання низької температури у воду кладуть лід або тримають її у холодильнику.
3. Тривалість процедури 50-60 хв.
Зігрівальний вологий компрес- це тривала теплова процедура, що являє собою лікувальну пов'язку з непромокальним шаром, який затримує на місці його накладання випаровування та тепловіддачу.
Механізм дії зігрівального компресу. Зігрівальний компрес найчастіше застосовують як теплову процедуру. Він зберігає вологе тепло протягом багатьох годин і справляє тривалий лікувальний вплив на шкіру і підлеглі тканини. Під компресом утворюється замкнута волога камера, в якій температура водяної пари довгий час підтримується на рівні температури шкіри. Під дією зігрівального компресу відбувається рівномірне та тривале розширення судин, утворене тепло спричинює приплив крові, що в свою чергу сприяє розсмоктуванню запального процесу, зменшенню венозного застою збільшується приплив лімфи та крові не тільки до шкіри, але й до глибше розташованих тканин і органів, які лежать глибше і розташовані за грудною та черевною стінками, унаслідок чого і зменшується застій крові та запальна інфільтрація, а також набряк тканини. Це призводить до купірування спазму непосмугованих м'язів і послаблення або зникнення болю.
Показання до використання зігрівального компресу: запальні процеси гортані - гострий, підгострий трахеїт; бронхіт, пневмонії (крім абсцедуючих), ангіна (без нагноєння), запальні процеси плеври, післяін'єкційні інфільтрати, запалення периферичних нервів, гострі та хронічні запалення суглобів, при найрізноманітніших гострих та хронічних запальних процесах у шкірі, підшкірній основі, забите місце (не раніше ніж через добу після травми), тромбофлебіті (за відсутності тромбоутворення), негнійний мастит (на молочній залозі), міозит, отит (на середнє вухо).
Місця можливого накладання: грудна клітка (грудина, спина, крім лопаток та хребта); місце ураженого нерва, суглоба, м'яза, кінцівки, шиї, грудна залоза, соскоподібний відросток.
Протипоказання: гнійничкові захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), алергічні висипання та пошкодження шкіри, висока температура тіла, гнійне ураження прилеглих органів, септичний стан хворого.
Для накладання зігрівального вологого компресу за призначенням лікаря необхідно взяти марлеву або бавовняну, конопляну чи лляну серветку, компресний (восковий) папір або поліетиленову плівку, вату, бинт, 30% етиловий спирт чи одеколон; водно-спиртовий розчин (1 частина 96% розчину етилового спирту і 2 частини води); фурациліново-спиртовий розчин (1 частина 96% етилового спирту і 2 частини фурациліну 1:5000); олійно-спиртовий розчин (1 частина 96% етилового спирту і 2 частини рослинної пастеризованої олії), мазь Вишневського.
Зігрівальний компрес складається з трьох шарів і закріплюючої пов'язки.
- Завжди накладання компресу треба починати з його моделювання.
- Перший нижній шар (прокладку) беруть такої величини, щоб вона виходила за вогнищевий процес (що накладається на хвору ділянку) на 2-3 см. Це може бути шматок вологої, чистої, м'якої, гігроскопічної тканини складеної в 6 чи 8 разів марлі або полотна, змоченого водою кімнатної температури (водний компрес), марля у 4-6 шарів або полотнина у 2-3 шари, змочивши марлю або ганчірку, її відтискають;
- другий (герметизувальний шар) - компресний (вощений) папір або поліетиленова плівка (клейонка), які з усіх боків повинні бути на 2 см більшими від нижнього шару; третій (утеплювальний шар) - біла або сіра вата, яку рівномірно накладають на клейонку так, щоб вона на 2 см виступала за її межі; четвертий (фіксувальний шар) - марлевий бинт. Тобто зверху компрес закріплюють бинтовою пов'язкою, яка має надійно втримувати компрес і по краях притискати його до шкіри. Кожний наступний шар повинен бути на 2-3 см більший за попередній з метою герметизації.
- Прокладку змочують однією із вищеперерахованих рідин, віджимають, накладають на визначену ділянку. Зверху накладають компресний папір, потім - вату. Вологий шар щільно прилягає до шкіри, а решта шарів прикривають його.
- Зверху компрес закріплюють бинтовою пов'язкою так, щоб він щільно прилягав до поверхні шкіри, але не обмежував рухів і не здавлював кровоносні судини. Компрес накладають на 8-10 год.
- Через 2 год перевіряють правильність накладання компресу, акуратно просунувши вказівний палець під усі шари компресу: якщо шар марлі, що прилягає до тіла, теплий і вологий, значить, компрес накладений правильно. Запам'ятайте!При правильно накладеному зігрівальному вологому компресі прокладка залишається вологою та теплою і через 8-10 год. Шкіра під компресом волога, тепла, трохи гіперемійована.
- Після зняття компресу шкіру легенько протирають зволоженою теплою серветкою (теплою водою), потім - висушують м'яким рушником і накладають суху теплу пов'язку. Щоб уникнути мацерації, шкіру попередньо протирають 70% етиловим спиртом (45% розчином етилового спирту або одеколоном і насухо витирають) і накладають утеплювальну суху пов'язку. Якщо шкіра почервоніла і з'явилося свербіння, її змащують борним вазеліном. Повторно накладати компрес можна не раніше як через 1 год. (через 2-3 год).
- У разі післяін'єкційного інфільтрату добре допомагають двошаровий компрес з використанням розчину фурациліну 1:5000 та мазі Вишневського.
- При тромбофлебіті накладають зігрівальний компрес із маззю Вишневського на 2-3 дні. При цьому змодельований компрес кладуть на чисту поверхню прокладкою догори, за допомогою шпателя наносять на прокладку рівномірно мазь Вишневського, а потім акуратно обома руками беруть компрес знизу, прикладають його кінці до відповідної анатомічної ділянки і фіксують.
- У разі запалення середнього вуха (отит) у прокладці та в компресному папері роблять отвір. Накладають компрес таким чином, щоб дія його була спрямована в основному на ділянку соскоподібного відростка, а вушна раковина залишалася відкритою.
- У домашніх умовах для накладання компресу можна застосувати листя капусти, лопуха (ошпарене кип'ятком), а також кефір, молочну сироватку.
- Не варто накладати компрес на шкіру, змащену йодом, тому що виникає велика небезпека глибокого опіку або мацерації шкіри.
- Якщо компрес зсунувся, то його потрібно накласти по-новому.
- При кожному наступному накладанні компресу треба використовувати свіжу чисту прокладку.
- При тривалому накладанні зігрівальних компресів може виникнути подразнення шкіри. У таких випадках зробіть перерву на 1-2 дні.
Іноді компрес роблять не з води, а з одеколону, горілки або 50%спирту (напівспиртовий компрес). Його дія сильніша, оскільки відбувається подразнення тканин. Напівспиртові компреси швидше висихають, тому їх знімають через 4-6 год.
Є цілий ряд лікувальних компресів, при яких для змочування марлі користуються, за призначенням лікаря, лікувальними засобами: медичною жовчю, рідиною Бурова, камфорним маслом або будь-якою рослинною олією. Перед накладанням лікувального компресу шкіру змащують дитячим кремом.
Позитивні сторони компресу: не потребує частої зміни. Хворий може не лежати в ліжку, а вільно рухатися. Компрес може бути покладений на ділянку, де не зручно використовувати інші засоби впливу на кровообіг (грілки, банки).
Волого-висихаючий компрес накладають так само, як і зігрівальний, але без вощанки чи клейонки. Він складається з двох шарів - вологої марлі та вати. Змінювати такий компрес треба через 6 год або навіть частіше.
Гарячий компрес. Механізм дії гарячого компресу. Під дією гарячого компресу відбувається розширення кровоносних судин, що сприяє припливу крові (інтенсивне посилення кровообігу) не лише до поверхневих тканин, але й до розташованих глибше, а це призводить до усунення спазму м'язів внутрішніх органів, таким чином знижується інтенсивність болю при невралгіях та хронічних запальних процесах, тобто має виражену розсмоктуючу та знеболюючу дію.
Показання до використання гарячого компресу: мігрень (головний біль унаслідок спазму судин мозку) - на голову, при спастичному болю в животі (кишкова коліка, печінкова коліка) - на живіт, біль у м'язах, суглобах - на уражене місце, при колапсі - до кінцівок, при бронхіальній астмі - на грудну клітку.
Протипоказання до використання зігрівального та гарячого компресів: гнійні захворювання шкіри (фурункул, карбункул та ін.), пошкодження шкіри, висока температура тіла, алергічні висипання.
Накладання гарячого компресу
1. Складену в кілька шарів тканину змочіть гарячою водою (60-70°С), швидко відіжміть і прикладіть до тіла.
2. Зверху накрийте клейонкою, ватою, закріпіть бинтовою пов'язкою, прикрийте ковдрою.
3. Після охолодження компрес зніміть.
Припарки - це різновид теплових процедур.
Перевага використання припарок. Вони довго зберігають тепло і можуть застосовуватись, коли необхідний тривалий тепловий вплив, протягом 1-2 год. Розрізняють сухі та вологі припарки. Сухі припарки готують з сипучих речовин: піску, висівок, солі. Для цього шиють полотняну торбинку. Пісок чи сіль нагрівають у духовці або на сковорідці, потім пересипають у торбинку, яку зашивають або туго перев'язують, і прикладають до хворого місця. Вологі припарки готують з льняного насіння, вівсянки, борошна або висівок, які варять у воді або молоці на невеликому вогні до отримання густої кашки, яку потім вкладають у невелику полотняну торбину, зашивають або зав'язують і прикладають до хворої ділянки тіла. Кашку треба готувати щодня, оскільки вона швидко скисає.
Показаннями до використання припарок є: деякі хронічні захворювання органів черевної порожнини (виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки без схильності до кровотечі, хронічний холецистит), спайкова хвороба кишок, при запаленні середнього вуха, невралгіях тощо.
Протипоказання біль у животі невідомого ґенезу, кровотечі різного виду, гострі запальні явища у черевній порожнині (гострий апендицит, гнійний холецистит, перитоніт, панкреатит), злоякісні і доброякісні пухлини, туберкульоз будь-якої локалізації, тромбофлебіт, гнійні та алергійні захворювання шкіри, свіжі травми, забиття, обмороження, інфіковані рани, септичний стан хворого.
З обережністю застосовують припарки хворим з порушеною чутливістю шкіри, ослабленим та важкохворим у непритомному стані, оскільки вони дуже чутливі до теплового подразнення.
Приготування та використання сухих припарок
1. Пісок, сіль, попіл або висівки прогрійте в духовці або на сковорідці на відкритому вогні.
2. Пересипте у торбинку та зав'яжіть її.
3. Прикладіть до хворої ділянки тіла через прокладку, товщина якої залежить від температури припарки.
4. Зверху припарку прикрийте теплою ковдрою.
Приготування та використання вологих припарок
1. Лляне насіння, висівки або овес запарте в невеликій кількості води до отримання густої кашки.
2. Перекладіть у полотняну торбинку, зав'яжіть і прикладіть до хворої ділянки тіла. Щоб уникнути опіків, температура припарки не повинна перевищувати 55°С.
3. Для збереження тепла припарку зверху накрийте клейонкою, а потім теплою ковдрою.
Хворий тримає її до охолодження.
Гарячий парафін.Механізм дії гарячого парафіну. Гарячий парафін глибоко прогріває шкіру та підлеглі тканини, діє як протизапальний та розсмоктувальний засіб.
Накладання гарячого парафіну
1. 0,5-1 кг твердого білого парафіну покладіть у чисту суху металеву каструлю й нагрівайте на невеликому вогні або водяній бані. При температурі 55°С парафін плавиться, але розігрівають його до температури 60-70°С.
2. Потрібну ділянку шкіри попередньо обмийте теплою водою з милом, старанно висушіть рушником або серветкою.
3. Під ділянку тіла підстеліть клейонку.
4. Складіть марлеву серветку, захватіть затискувачем, змочіть рідким парафіном і накладіть парафін до одержання рівномірного шару товщиною 1-2 см. Робіть це швидко, щоб парафін не захолов.
5. Зверху покладіть клейонку або вощаний папір, потім вовняну тканину або вату.
6. Тривалість процедури від 30 хв до 2 год.
7. Після зняття парафіну шкіру висушіть м'яким рушником і змажте жиром.
Парафін можна накладати через день, а якщо немає подразнень шкіри, то щодня.
Грілкибувають водяні та електричні. Ефект грілки залежить не стільки від інтенсивності температури, скільки від тривалості процедури.
Механізм дії: Місцеве використання теплої грілки призводить до рефлекторного розширення кровоносних судин шкіри та підлеглих тканин, органів черевної порожнини, що забезпечує збільшення кровообігу й сприяє прискоренню процесів розсмоктування, а також знижує інтенсивність болю завдяки впливу тепла на нервові закінчення та ліквідації спазмів та розслаблення непосмугованих м'язових волокон.
Показання: Грілку (сухе тепло) застосовують для розсмоктування запальних інфільтратів (без нагноювання), зменшення болю спастичного характеру, при хронічних захворюваннях органів черевної порожнини (хронічний холецистит, гастрит, коліт та ін.), зігрівання окремих ділянок тіла, загальне зігрівання хворого, при артритах, невритах, облітеруючому ендартеріїті, виразкова хвороба шлунку або дванадцятипалої кишки (за відсутності схильності до перфорації та кровотеч), сечокам'яна хвороба.
Протипоказання: біль у животі невідомого ґенезу, кровотечі різного виду, гострі запальні явища у черевній порожнині (гострий апендицит, гнійний холецистит, перитоніт, панкреатит), злоякісні і доброякісні пухлини, туберкульоз будь-якої локалізації, тромбофлебіт, гнійні та алергійні захворювання шкіри, свіжі травми, забиття, обмороження, інфіковані рани, септичний стан хворого.
З обережністю прикладають грілку хворим з порушеною чутливістю шкіри, ослабленим та важкохворим у непритомному стані, оскільки вони дуже чутливі до теплового подразнення.
Водяна грілка - це наповнений гарячою водою плоский гумовий резервуар з корком.
- Для накладання водяної грілки її наповнюють водою темпера тури 70°С до двох третин об'єму (чи на 3/4 об'єму заповнюють гарячою водою до 60°С).
Витісняють з грілки повітря, поклавши її на якусь площину горизонтально і піднявши верхній кінець до появи у горловині води або тримають грілку вертикально і натискують її посередині до появи у горловині води. Повітря з грілки слід витискати з метою надання їй плоскої еластичної форми і щоб вона щільно прилягала до тіла. Потім грілку закривають старанно загвинчують корком і перевіряють її на герметичність, опустивши корком донизу. Якщо герметичність грілки порушена, така грілка не придатна для використання. Не переповнюйте її водою, тому що таку грілку важко тримати, особливо на болючій ділянці тіла. Проте якщо в грілці мало води, вона швидко охолоджується і не дає потрібного ефекту.
Якщо в грілку потрапило повітря, вода швидше охолоджується, а повітря прогрівається, розширюється, грілка при цьому стає шароподібної форми й погано прилягає до тіла.
- Гумову грілку обгортають сухою серветкою або рушником, загортають у рушник і прикладають до тіла отвором догори. Через деякий час після прикладання грілки її потрібно зняти і перевірити, чи немає різкого почервоніння шкіри. Спочатку, коли грілка ще надто гаряча, під неї підкладають прокладку з міркувань гігієни та безпеки (можливі опіки), тобто обгорніть її рушником або пелюшкою і покладіть поверх білизни або навіть поверх ковдри (якщо грілка дуже гаряча). У міру охолодження грілки кількість шарів прокладки зменшується.
- Якщо грілку потрібно прикласти до відповідної анатомічної ділянки на тривалий час (декілька годин), то її періодично змінюють,тобто періодично змінюйте воду в грілці, роблячи невеликі перерви, і перевіряйте, чи не виникло різкого почервоніння шкіри.
- Дуже важливо стежити за правильністю застосування грілки непритомним хворим, а також у разі пониженої або повної відсутності чутливості шкіри у тяжкохворих, щоб уникнути опіків. Перед застосуванням грілки треба перевірити її на ступінь нагрівання, для цього медпрацівник прикладає грілку собі до внутрішньої поверхні передпліччя або до ліктя. У разі гарячого відчуття воду в грілці треба розбавити холодною водою до відповідної температури.
- Внаслідок тривалого застосування грілки може виникнути гіперпігментація шкіри. Щоб запобігти їй, шкіру на місці накладання грілки треба змазувати вазеліновою олією.
Можна користуватися електричною грілкою, яка нагадує собою подушечку. В цій грілці можна регулювати ступінь нагріву. Крім того, в ній забезпечується постійна температура протягом тривалого часу.
Електрична грілка має переваги перед водяною, оскільки вона сприяє поступовому наростанню теплової дії, тривалому застосуванні тепла, регулюванню необхідного рівня температури та рівномірного постійного тепла. Вона м'яка, пластична. Для кожного хворого електричну грілку слід загортати в чисту наволочку та індивідуально підбирати необхідний рівень температури.
При користуванні електричною грілкою необхідно суворо дотримуватися техніки безпеки. Для цього потрібно перевірити цілість електричного шнура, стежити, щоб грілка не була вологою, не залишати непритомного хворого самого, не накривати електричну грілку ковдрою, бо це загрожує перегріванням та виникненням пожежі. В умовах стаціонару електричну грілку не застосовують через утруднену її дезінфекцію та оброблення.
Дезінфекція грілки
Після використання звільнену від води грілку протріть двічі полотниною, змоченою 3% розчином хлораміну з інтервалом у 15 хв, промийте водою, а потім висушіть або витріть насухо чистою серветкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар