31.03.2023
Урок №62
Тема: Здавлювання грудної клітини і кінцівок. Їх симптоми.
Анатомічна будова грудної клітки. Грудна клітка — це кістково-м’язова
основа верхньої частини тулуба. Грудна клітка захищає органи, розташовані в
грудній порожнині, і утворює передню і задньобічні частини грудної стінки.
У вужчому сенсі терміном «грудна клітка» позначають кісткову грудну
клітку, яка за формою нагадує усічений конус з основою, спрямованою донизу.
Кісткова грудна клітка спереду утворена грудиною, з боків і ззаду —
дванадцятьма парами ребер та їх хрящів, позаду — хребтом. Усі ребра з’єднуються
з хребтом. З’єднання з грудиною мають лише I—VII ребра.
Грудна порожнина — простір, розташований у грудній клітці і обмежений внутрігрудною
фасцією. Грудна порожнина містить два серозних плевральних мішки і
середостіння, розташоване між ними. У плевральних мішках, утворених плеврою,
розташовуються легені.
Між листками плеври є порожнина плеври — щілиноподібний простір, заповнений серозної рідиною. У порожнині
плеври внаслідок ушкоджень органів грудної порожнини можуть накопичуватися
повітря (пневмоторакс), кров (гемоторакс), а також гній і серозна рідина.
Середостіння — простір, у якому розміщені важливі для життя органи (серце,
стравохід), великі судини (аорта) і нерви. У нижньому відділі середостіння є
третя серозна порожнина, обмежена перикардом (серцевої сумкою).
Характеристика деяких травм грудної клітки. Серед різних
ушкоджень травми грудної клітки трапляються часто, вони переважно призводять не
тільки до переломів ребер, а й завдають великої шкоди внутрішнім органам:
розриви легенів, удари серця. Ушкодження грудної клітки становить велику загрозу
життю людини. У випадку отримання травми грудей, необхідно обов'язково
звернутися до лікарні для всебічного огляду та проходження курсу терапії.
Травми грудної клітки поділяють на
відкриті (поранення) і закриті. Розрізняють також травми вогнепальні й невогнепальні;
проникні і непроникні в плевральну порожнину; з ушкодженням і без ушкодження
внутрішніх органів; з відкритим, закритим або клапанним пневмотораксом
(потрапляння повітря в плевральну порожнину).
Непроникні травматичні ушкодження
грудної клітки можуть супроводжуватися пошкодженням ребер, лопатки, грудини і
ключиці, а в результаті дії ударної хвилі або стороннього предмета (уламка,
кулі тощо, наприклад під час вибуху) можуть бути пошкоджені й внутрішні органи
(частіше легені).
Кровотеча в плевральну порожнину призводить до утворення
гемотораксу (кров у плевральній порожнині).
Закриті травми грудної клітки за механізмом впливу
поділяють на забої, стиснення і струс ударною хвилею.
Руйнування тканин і органів при забої
грудної клітки часто мають локальний характер і відповідають місцю дії
ушкоджувальної сили. Легкі удари характеризуються ушкодженням м’яких тканин
грудної стінки. Більш важкі удари супроводжуються переломами кісток грудної
клітки — найчастіше ребер (іл. 22.1). Кінцями зламаних ребер може бути завдано травматичне
ушкодження внутрішніх органів (частіше легеням).
У разі множинних подвійних (по двох
лініях) «закінчених» переломів ребер часто грудна стінка набуває парадоксальної
рухливості. Утворюється так званий реберний або реберно-грудний клапан: у
момент вдиху клапан, на відміну від решти каркасу грудної клітки, западає, а
під час видиху випинається. Таким чином, порушення каркасної функції грудної
клітки призводить до вираженого розладу дихання.
Клінічна картина забою грудей залежить
від важкості травми грудної клітки, ступеня ушкодження внутрішніх органів та їх
характеру, супутніх пневмотораксу і (або) гемотораксу, підшкірної емфіземи
(наявність повітря у підшкірній клітковині).
Ушкодження внутрішніх органів у разі
стиснення грудної клітки (крововиливу в тканину легені та її розрив,
пошкодження великих судин серця, розриви бронхів і трахеї) можуть виникати без
порушення цілості скелета в результаті раптового підвищення тиску в порожнинах,
що містять повітря (легені, бронхи) або рідину (судини, серце).
Важкі розлади важливих для життя функцій у разі стиснення грудної клітки
обумовлені ушкодженнями внутрішніх органів, порушенням вентиляції легень у
результаті множинних переломів ребер і наявності крові в бронхах, просочуванням
кров’ю легеневої тканини.
Після раптового стиснення грудної
клітки може виникати так звана травматична асфіксія (ядуха) в результаті
різкого підвищення венозного тиску в момент травми. При цьому утворюється
багато дрібних крововиливів на кон’юнктиві очей і в головному мозку, а шкіра
обличчя, шиї і верхньої частини грудей набуває синюшного забарвлення.
Розрив великих бронхів може призвести
до швидкого наростання клапанного пневмотораксу (особливості вхідного отвору в
порожнині плеври допускають потрапляння повітря під час вдиху, але
перешкоджають його виходу при видиху).
Струс органів грудної клітини під дією
ударної хвилі, яка передається через грудну клітку і повітроносні шляхи, може
призвести до ушкоджень внутрішніх органів і насамперед легень без видимих
руйнувань м’яких тканин і кісток грудної клітки. У тканині легень утворюються
множинні дрібні крововиливи, розриви альвеол, дрібні вогнища емфіземи і
ателектази (спадання тканини легені) (іл. 22.3).
Після впливу ударної хвилі нерідко
настає втрата притомності, з’являються болі в грудях, кровохаркання, ціаноз
(синюшність), частішають пульс і дихання, знижується артеріальний тиск. У цих
випадках зовнішній огляд грудної клітки зазвичай не виявляє її ушкодження, не
пояснює ступінь важкості стану постраждалого.
Проникні поранення грудей із закритим
пневмотораксом виникають при порушенні цілості плеври і клінічно проявляються
кровохарканням, підшкірною емфіземою і гемотораксом в результаті потрапляння в
плевральну порожнину повітря через рану плеври або з рани легені. Надходження
повітря і крові в порожнину плеври (гемопневмоторакс) призводить до спадання
легені. У разі незначних забоїв і крайових пошкоджень легень повітря, що
потрапило в плевральну порожнину в момент поранення, самостійно розсмоктується
протягом кількох днів.
Проникні поранення грудей з відкритим
пневмотораксом характеризуються сполученням плевральної порожнини з навколишнім
середовищем, у результаті чого в ній створюється тиск, що дорівнює
атмосферному. При цьому легеня на стороні поранення спадається. Під час вдиху
повітря, що містить меншу кількість кисню, ніж атмосферне, з легені, що
спалась, переходить в здорову. Під час видоху зі здорової легені повітря
частково виходить у навколишній простір, а частково переходить в легеню,
розташовану на боці поранення. При цьому середостіння при видиху і вдиху
зміщується з одного боку в інший. Це явище називають балотуванням середостіння;
воно призводить до різкого порушення кровообігу.
Ознаками відкритого пневмотораксу є
зяяння рани грудної клітки і шум повітря, що проникає через рану грудної клітки
на вдиху і на видиху.
Розпізнавання проникних поранень
грудної клітки переважно не становить труднощів. При цьому насамперед
орієнтуються на положення вхідного і вихідного отворів і напрямок раневого
каналу. Дуже важко поставити діагноз у разі сліпих поранень і у випадках, коли
постраждалий перебуває в стані шоку. Кардинальними симптомами проникного
поранення грудей є кровохаркання, підшкірна емфізема, пневмоторакс і
гемоторакс.
Проникні поранення з клапанним пневмотораксом
характеризуються пошкодженням легені або бронха, при якому повітря під час
вдиху через рану легені (бронха) надходить у плевральну порожнину, а під час
видиху в результаті підвищення тиску в плевральній порожнині рана грудної
стінки або бронха закривається і повітря з плеври повністю не виходить.
Постійне надходження повітря в порожнину плеври призводить до спадання легені,
різкого зсуву органів середостіння в здоровий бік, що супроводжується
утрудненням роботи серця. Повітря з плевральної порожнини через рану в
пристінній плеврі нагнітається у товщу грудної клітки, у результаті чого
виникає підшкірна емфізема. Клінічними ознаками клапанного пневмотораксу є
значна, яка не відповідає характеру поранення, тяжкість стану постраждалого,
різко виражена задишка при частому поверхневому диханні, виражений ціаноз,
зміна наповнення пульсу на вдиху і видиху, виражена підшкірна емфізема, яка
швидко розповсюджується.
Поранення серця, перикарда (серцева
сумка) і великих судин грудей здебільшого бувають смертельними, і несприятливий
результат настає незабаром після поранення. Однак у разі непроникаючих поранень
серця або невеликої рани, що проникає в порожнину серця, але закрита згустком,
постраждалі можуть бути евакуйовані. У разі скупчення крові в порожнині
перикарда виникають симптоми тампонади серця: дуже слабкий пульс, важкий
загальний стан.
Домашнє завдання: скласти конспект уроку.
Немає коментарів:
Дописати коментар